У чому причина ожиріння у дорослих?

Значення жирової тканини не можна недооцінювати: насамперед, це підтримка температури тіла, будівельний матеріал та енергетичне депо (швидка мобілізація у разі наднавантажень). Жирові відкладення резервуються на талії, животі, сідницях та стегнах, а також навколо внутрішніх органів «про запас»,

у разі непередбачених обставин. Крім того, «укутуючи» внутрішні органи, жировий прошарок відіграє роль амортизатора. Зазвичай, ці «запаси» витрачаються організмом розумно — з урахуванням віку, навантажень, особливостей обміну речовин.

Які ж причини призводять до того, що ці природні процеси порушуються, що призводить до надлишку жирової тканини?

Надлишок їжі. У більш ніж 60% випадків до зайвої ваги призводить переїдання або невідповідність обсягу та калорійності їжі вашим енерговитратам. Це відбувається тоді, коли ви мало рухаєтеся, натомість їсте «за двох». У таких випадках (і особливо на ранніх стадіях) вага успішно коригується дієтою та зміною звичного ритму життя.
“Спадковість”, сімейні традиції. Певне місце у розвитку ожиріння лікарі відводять спадковості, проте вважається все-таки, що генетично обумовлена схильність проявляється лише за звичкою надмірного харчування, традиційної для сімей, де вже є «великі» люди. Це означає, що велику роль відіграють не так самі гени, як традиції сім’ї. Наприклад, усі добре знають такі сім’ї, де «нормою» вважається зовсім не маленька і навіть середня порція їжі.
Вони є причиною надмірної ваги приблизно в 40% випадків і, у свою чергу, провокують розвиток інших хвороб, про які йшлося вище. Це звані вторинні порушення жирового обміну, які зазвичай супроводжують різні ендокринні порушення. У цьому випадку вирішити проблему лише дієтичним харчуванням, як правило, неможливо, водночас ефективне лікування основного захворювання часто призводить до нормалізації ваги.
Які порушення в організмі призводять до ожиріння?

Так, наприклад, найчастішою причиною ожиріння є дефіцит гормонів щитовидної залози (гіпотиреоз), а також порушення обміну вуглеводів (цукровий діабет ІІ типу).

Причиною ожиріння у жінок також може бути гормональний дисбаланс. Саме тому так часто підвищення ваги виникає у критичні періоди (пубертатний та клімактеричний). Менструальний цикл у жінки регулюється завдяки узгодженій роботі гормонів – пролактину, ФСГ, ЛГ гіпофізу, а також естрогенів (гормонів яєчників). Баланс цих гормонів дозволяє здоровій активній жінці підтримувати вагу на стабільному рівні. У невеликих кількостях у жіночому організмі виробляється і чоловічий статевий гормон тестостерон – його надлишок у жінки також призводить до збільшення ваги.

Особливе місце у регуляції маси тіла займає процес перетворення вуглеводів на жири. При надмірному надходженні глюкози гормон підшлункової залози — інсулін — сприяє їхньому відкладенню у печінці та м’язах у вигляді глікогену, а утворених із вуглеводів ліпідів — у жирові депо. При регулярному переїданні запускається “порочне коло”, відомий як метаболічний синдром: надлишок глюкози призводить до підвищеного вироблення інсуліну, який сприяє збільшенню маси жирової тканини, а ожиріння, у свою чергу, – до зниження чутливості тканин до інсуліну, порушення обміну вуглеводів і, отже , гіперглікемії та гіперінсулінемії. Надалі компенсаторні можливості організму виснажуються, призводячи до цукрового діабету II типу.

Ще один «шкідливий» для фігури гормон – кортизол, гормон стресу та адаптації. При гострому стресі кортизол, як і адреналін, забезпечує вивільнення енергії, стимулюючи розщеплення жирів. Здавалося б, це дуже непогано. Однак при хронічному стресі включається захисна адаптаційна функція гормону, він змушує багато їсти, щоб накопичити запаси жиру – НЗ енергії. Для надлишку кортизолу характерне значне відкладення жиру в області талії, грудей, верхньої частини спини та рук.

З чого розпочати лікування ожиріння?

Сучасна лабораторна діагностика дозволяє виявити причини порушення механізму обміну речовин в організмі, що призводять до надмірної маси тіла. Спочатку для оцінки ступеня порушення ліпідного обміну рекомендується досліджувати рівень його основних маркерів: тригліцеридів, холестеролу та його фракцій (поганий і хороший холестерин), а також глюкози.

При підозрі на ендокринну патологію слід провести дослідження:

Насамперед оцінити стан щитовидної залози: рівень ТТГ та вільного тироксину (Т4 св).
Якщо ожиріння поєднується з безпліддям, випадінням волосся або оволосінням за чоловічим типом (у жінок) необхідно додатково досліджувати гормони жіночої статевої сфери – ФСГ, ЛГ, естрадіол, пролактин, прогестерон і тестостерон.
Якщо ваші родичі вже мають цукровий діабет, можливо, вам слід уже зараз регулярно контролювати рівень глюкози. Щоб знати, чи є у вас схильність до хвороби при нормальному або трохи підвищеному рівні глюкози варто додатково виконати тест на толерантність до глюкози або НОМА-індекс (розрахунковий показник на підставі визначення рівнів глюкози та інсуліну).
Деякі зовнішні особливості ожиріння (місяцеподібна особа, рожеві стрії-розтяжки), та ще й підвищений артеріальний тиск дозволяють запідозрити захворювання надниркових залоз, у таких випадках слід перевірити рівень АКТГ та кортизолу.
Лептин та генетичні дослідження допоможуть також оцінити роль спадкової схильності у проблемі ваги.
“Попереджений значить озброєний”. Багато досліджень дозволяють виявити підвищений ризик розвитку захворювання за кілька років до його клінічних проявів. Ось чому необхідно регулярно (не рідше одного разу на рік) перевіряти рівень глюкози, контролювати рівень основних гормонів, що впливають на вагу, оцінювати показники ліпідного обміну.

Якщо обстеження не виявило відхилень, перешкод немає: вам залишається лише контролювати вагу за допомогою традиційних методів.

Профілактика ожиріння: поради лікаря

І незалежно від причини проблеми варто дотримуватись нескладних правил профілактики:

Їжте більше рослинної їжі, виключайте з раціону продукти підвищеної жирності, смажені, гострі, пряні страви, що підвищують апетит. Вживайте кисломолочні продукти зниженої жирності. Не їжте на ніч, краще, якщо харчування буде частим (4-5 разів на день) і дрібним (малими порціями). Забудьте про перекушування між основними прийомами їжі і виключіть фаст-фуд.
Більше рухайтесь! Навіть звичайні регулярні прогулянки на свіжому повітрі матимуть благотворну дію. Але краще почати із загальнозміцнювальних вправ, поступово збільшуючи навантаження. Головне, щоб фізична активність була систематичною.
Поступово збільшуйте фізичні навантаження, дотримуйтесь максимально комфортного для вас ритму і не здавайте своїх позицій. Головне – терпіння! У стресовому режимі організм не зменшуватиме жирові запаси, навпаки, він «вирішить», що для вас настав складний період, і «змусить» вас більше їсти, щоб компенсувати втрати. Навантаження мають бути регулярними, а результати не швидкими, але стабільними. Вважається нормою, якщо ви втрачаєте трохи більше ніж 2-3 кг на місяць. Не зупиняйтесь на досягнутому!
Виробіть власну систему зниження ваги. Кожен організм унікальний і що підійшло іншим, може не підійти вам! Слідкуйте за будь-якими позитивними змінами, записуйте, що допомогло вам досягти результату. Як правило, робота над собою ще й складне психологічне завдання. Для багатьох це привід створення власної системи цінностей, можливість прийняти і «полюбити» себе. Коли ваш новий спосіб життя стане для вас звичним та комфортним, можна говорити про те, що ви досягли стабільного результату.